Ні, її я не ревную зовсім.
Дике якесь божевілля!
Ті білі ромашки у волоссі...
Від любові знов похмілля.
Ні, я не ревнивець, не тримаю.
Не вкрасти мені кохання.
На вузькі впав колії трамваю.
Лиш в думках гріхи страждання.
Не ревную! Ні! Та не змирюся.
Вуста її, як лід, німі.
Раунд два, із собою борюся.
Згубив її у цій юрмі.
На шмаття розірвуть міни життя.
Над прірвою не спинюся.
Прощення не маю я й каяття.
Як в небі дим, розчинюся.
За редакцією Sash_Ko
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2018
автор: lesi4ka0104