Назустріч весні

Лиш  початок  весни,  а  в  лісах  пробиваються  квіти.
Кольоровим  панно́  розстеляються  знов  по  землі.
Попри  мрячні  дощі  і  завійний,  уїдливий  вітер,  
Їх  тендітна  краса  зігріває  в  холодні  ще  дні.

А  срібляста  акація  вбралась  у  сонячні  шати.
Мов  говорить  зимі,  що  пора  їй  збиратися  в  путь.
Що  весна  теплим  подихом  сніжні  розтопить  намети
І  дзвінкими  струмочками  води  удаль  потечуть.

Лиш  початок  весни,  березневі  холодні  ще  ночі.
Та  природа  навкруг  прокидається  нишком  від  сну.
Веселково  зоріють  смарагдами  очі  дівочі,
Бо  кохання  вже  близько  і  співом  віншує  весну.

–  Тож  його  зустрічайте!  Назустріч  розкрийте  обійми!
Бо  воно  -  це  життя,  що  приносить  чаклунка-весна.
Божий  дар,  що  дарує  незримі,  божественні  крила.
Що  підносять  до  зір,  де  існують  лише  чудеса.

Всі  коханими  будьте  й  кохайте!  Кохання  -  це  диво!
Хай  прискорено  б'ються  від  радості  ваші  серця.
На  земному  шляху  ним  окрилені  будьте  й  щасливі.
І  нехай  допоможе  у  цьому  панянка  весна!


06.  03.  2018.              Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

Картинка  з  інтернету

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2018
автор: laura1