Дякувати Христі / з гумором /

       
Півник  пісеньку  заводив,
На  паркані  веселився,
 А  Микола  чуб  куйовдив,
А,  щоб  клятий!    Ти  збісився!

Продер  очі,  поглядає,
Гей,  скажіть,  в  чиїй  я  хаті,
Тихо  –  тихо,  вже  зітхає,
Бачить  очі  балухаті.

Угораздило!  До  Христі!
Ой  біда,  що  ж  це  робити
 А  вона  в  краснім  намисті
Вже  горілку  несе  пити.

Хай  не  йшла,  би  на  пів  гола,
 Я  не  так,  би  був  злякався,
Схожа,  жах!  На  диявола!
Враз  під  ковдру  заховався.

Вже  беззуба,  що  сказати,
Мабуть  років,  під  шістдесят,
Хотів  п`ятами  кивати,
Жаль  не  чую  двох  ноженят.

То  від  страху,  чи  горілки,
Певно  так,  гадаю  собі,
На  годиннику  вже  стрілки,
Швидко  бігають,  то  ж  обід.

Зник  під  ковдрою  -  ну  хана,
Думка  миттю,  буде  мені,
Ах  ти  шльондра,  с*чка,  драна,
Нашептала,  щось  уві  сні?

Хіба  міг,  таку  любити?
Ой  куди  дивились  очі,
Її  ладен,  геть  забити,
           Щоб  спокійні,    були  ночі.

Відчуваю,  що  весь  горю,
Десь  вода,  чую  зюркоче,
Зачіпає  гідність  мою,
І  по  кульках,  хтось  лоскоче.

Цих  знущань  терпіть  не  можу,
Ще  й  так  пити,  дуже  хочу,
Тепер  певно  бачу  рожу,
Знов  від  страху,  щось  белькочу.

З  пересердя,    та  й  кулаком,
Хтів  добряче  дать  у  пику,
Почувався,  геть  дурником,
Капець  буде…мандрівнику.

Та  здалось,  кудись  проваливсь,
І  ніяк  не  розумію,
Немов  хтось  снігом  освіжив,
Тож    попасти  в  свій  дім  мрію.

Чом  лежу,  аж  поза  ліжком,
Наді  мною,  моя  Таня
Поглядаю  тишком  –  нишком,
-  Ти  чого,  розвоювався?
Так  любився,  гарно  зрання,
І  чого  розхвилювався!

Я  заліз,  врешті  на  ліжко,
Вона  гладить  голе  тіло,
Всміхнулася  і  до  мене
Вночі  класне  було  діло.

В  кого    пив  й  за  що,  не  знаю,
Все  сподобалося  мені,
Я  ж  дивуюсь  не  згадаю,
Чому  Христю  бачив  у  сні?

Чи  пігулки  мав  у  воді,
Я  хильнув,  як  йшов  додому,
Вся  сіяла,  -Ми  ж  молоді,
Чому  спим,  все  по  одному?  

Невпізнав  дружиноньку  я,
Мабуть  дякувати  Христі,
Ми  заслухались  солов`я,
Загубився  у  намисті.

На  світанку,  все  пригадав,
Нюхали  з  Христею  (табак),
Згодом  стежку,    свою  шукав,
Пред  очима  мигтів  відьмак.

Присягнувсь,тепер  -  ні,  ні  -  ні
 Із  Тетянкою  п’єм  лиш  сок,
На  душі  добренько  мені,
Не  піду,  до  інших  жінок.

                     Лютий  2018р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2018
автор: Ніна Незламна