Я вирішив тобі зіграти.
Якусь одну з своїх пісень.
Один єдиний раз.
Не знаю, де тут краще стати.
Штовхають в спину.
Просто. Без образ.
Перебираю в пам’яті акорди.
Трішки поет і зовсім мало музикант.
І струни наче радіуси й хорди.
Цікаво, чи там є якийсь талант …
Забув, що там хтось є у цьому залі.
Співаю так, неначе зовсім сам.
Мій голос наче з каменю чи сталі.
А за слова подякую вітрам.
Мені байдуже, що журі там скаже.
Їх не існує. То все інший світ.
А в залі раптом очі. Що очам цим скажу?
Отим живим, а не мільйонам кілобіт …
Там в цьому залі посмішки і сльози.
Там стільки радості і стільки там тепла.
В очах, що дякую мені сказали.
Що вирішив я не кидати цього ремесла …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2018
автор: Дружня рука