Любі мої українці!

                                               Любі    мої    українці!

Любі    мої    українці,    є    в    кармані    і    в    ширінці,
Але    клепку    могли    мати,    тільки    де    її    узяти.

Глянем    в    глибину    віків    і    знайдем    там    парубків,
Яких    варягами    звали,    на    нашу    Русь,    закликали.

Ті    правили    три    століття,      було    не    одне    жахіття,
Бо    всі    князі    ворогували,    все,    друг    у    друга    відіймали.

У        мене    дальше    по    мові,    тільки    б    ви,    були    здорові!
Мова    наша      мелодійна,    материнська    і    надійна.

Я    чомусь    усе    збиваюсь,    пояснити,    вам    стараюсь,
В    нас    головне  –  мова    й    віра,    та    народная    довіра.

Запам’ятай    добре    друже,    не    буде    тобі    байдуже,
Хто    тепер    повсюди    править    і    кого    «еліта»    славить.

Візьми    добре    придивися,    розкрий    очі,    потрудися,
Взнаєш    хто,    біля    кого,    тобі    не    буде    однаково.

То    коли    все    зрозумієш,    знайти    вихід,    сам    зумієш,
Я    не    стану    тебе    вчити,    бо    маю    ще,    що    робити.

На    такому    і    кінчаю,    всім    здоров’я,    я    бажаю!

                                                     08:50.08.03.2018.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780936
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 08.03.2018
автор: Михайло Онищенко