Вона приручена, та не гладь проти шерсті:
Ти не знаєш, що́ то - вовчиця!
Хіба, якщо не боїшся смерті
Й все, що люди говорять - дурниці.
Вона не думає, що ти - тьми повелитель,
Наївна й живе казочками...
Не вийшов із тебе приручитель:
Не собака вона...(це між нами)...
Вона приручиться - лише на мить, лише згодом.
Вона - вірна, вона - вовчиця!
Що за хамство - йти проти природи!
І така тобі хай лиш насниться.
Таку не ловлять, а вимріюють віками!
Ти не знаєш? Таку не лащать!
Й не хапають міцними руками.
Хай всміхнеться тобі таке щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2018
автор: Галина Яцків