Нас примушують до мови
Знать потрібно, нема мови.
Та чи серцю це на радість?
А насилля хилить, валить.
Постанови тут – дурня,
Зпідтих прийдуть ці слова.
Наспів і у нас живе,
Але суржик вперед йде.
Іншомовні – поряд з нами,
Та в душі ми поряд з вами.
Не поляки, і не руські –
Українці суще сущих!
7.02. 2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781146
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.03.2018
автор: seroglazka