Якби мені сказали-вернися знов в життя.
Подумавши сказала б тихо-ні.
У цього світу вже немає майбуття.
І спогади про нього лиш сумні.
І я радію що життя коротке.
Що скоро вже піду у небуття.
Що термін злуки з тілом закінчиться.
Свободи хоче так душа моя.
Я так жалкую що дітей лишаю.
Беззахистних у світі зла і бід.
Жорстокість у серцях перемагає.
В них ангел чорний оставляє слід.
Бо царство це його.Йому віддали землю.
Він блискавкою впав до нас з небес.
І так не хоче,зробить все для того,
щоб Божий Син у душах не воскрес.
Засліпить очі блиском діамантів.
Вони ж насправді тільки камінці.
Для тіла купиш царства цього світу.
За що ти купиш царство для душі?
І здичавіли люди в світі зла.
Вбивають один одного.Війна.
Сміються біси.Потирають руки.
І граються людським життям від скуки.
Вони безсмертні.Роблять що хотять.
Та далі Місяця уже не полетять.
Бо замкнені у просторі Землі.
Відлічує їм Бог останні дні.
Якби мені сказали-вернися знов в життя.
Подумавши сказала б тихо-ні.
У цього світу вже немає майбуття.
Панують в ньому тільки лиш гріхи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781163
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.03.2018
автор: кацмазонка