Я ненавиджу коми. Мовчанка мене вбиває.
Той же спокій ламає ребра. Клітинки. Хребці.
Я ненавиджу тишу. Зима до землі пригинає.
І вчорашні надії - крізь пальці піском по руці.
Раз говориш "назавжди"- будь добрий, тримайся слова.
Доторкнувся душі - бережи в собі людське єство.
Я навіки забуду слова ці "почати знову".
Не існує любові - скажу, певно, тричі по сто.
Дарувала всю душу, допоки вона світила.
Боса йшла по ножах за ідею, куди-невідь.
Я від всіх почуттів відвертаю тепер вітрила.
Сили трошки лишилось. То, прошу, мене не судіть.
12.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2018
автор: blackberry_poems