Підкорена тобою, не скорюся,
Я воювати буду за любов.
Із теплотою тілом пригорнуся,
Свою змішаю із твоєю кров.
Єдиним цілим імпульсом чуттєвим
Відчуєм ласки злуку водночас.
Із-за фіранки кінчиком рожевим
Промінчик сонця поцілує нас.
Благословить кохання піднебесна,
Той вільний вибір в морі суєти.
З зими холодної водою скресла,
Рікою розіллюсь, бо поруч ти.
Мій милий серцю чоловік, де доля,
Очей капкан розставила сама.
І губиться у них моя сваволя,
Підкорену голубить глибина.
09.03.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2018
автор: Валентина Ланевич