Сплела собі із мрій троянду.
А я тобі із віршів сплів.
Комусь п’янку таку принаду,
Комусь занадто вже тих слів …
Все, що колюче у троянді,
Для тебе голіруч зламав.
Чи телефонні, чи фасадні?
Надто багато? Я не рахував.
А люди ходять і читають.
Їм надто мало ще цих рим.
Комусь вони щось поламають.
Комусь цей текст стане своїм …
Тут хтось чужий вірша здирає.
Його щось в цьому тексті злить …
Він все у ящики ховає.
Вірш не сховаєш. Вірш болить …
Ось так мине багато років.
Комусь мій вірш вже другом став.
Я стану біля нього збоку.
Згадаю, що я їй писав …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2018
автор: Дружня рука