Посивіла Україна
Від журби та болю...
Проклинає люба Ненька
Власну свою долю…
Почерствіли рідні діти –
Серцем і душею.
Розпинають Батьківщину –
Та майбутнє з нею.
Продали за гроші юди
Землю та Державу.
Не чекайте, люди добрі,
Ні волю, ні славу.
Не чекайте – повставайте,
І порвіть кайдани,
Бо панують вже над вами
Олігархів клани!
Українці, дорогенькі,
Ви ж нащадки Спаса!
Тож виконуйте, рідненькі,
«Заповіт» Тараса!
Не раби ж ви – Божі діти
Козацького роду!
А немає – і не буде
Роду переводу!
І тоді – відступить ворог,
Земленька зрадіє,
Бо лише про це – роками –
Україна мріє.
Мріє Ненька, щоби діти
Матір поважали,
І щоб люди – патріота
Гетьманом обрали!
© Олександр Кобиляков
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781309
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 10.03.2018
автор: Олександр Кобиляков