А в цьому році дві було зими.
Чому аж дві ? Ніхто не зна.
І раптом – літо, звідки не візьмись !
А де ж весна ?
Мій луг поблизу двох дубів,
Що завжди серце тішив квітами,
З зеленими очицями не вмитими
Враз постарів, пелюстки розгубив.
Не вітер, смуток трави колиса,
В рослинних душах міліють води…
Як спрагло дивиться земля на небеса,
Я сумніваюсь в мудрості природи.
Замовкла фауна, лиш мошкара
Свої бандитські здійснює нальоти,
Слух жебраком зробився, та вбира
Не музику – якісь нескладні ноти.
Куди не ступиш – пристає до тіла
Повітря, мов гаряча рідина.
Душа стоїчно дві зими терпіла,
Аби прийшла хоча одна весна…
А де ж вона ?
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2018
автор: Оксана Осовська