І ти смієшся наді мною
Уголос, зверхньо, без жалю,
Лишаючи мене сліпою
До життєдайного «люблю».
Є глибина в порожніх скелях
І хоч печери мовчазні,
Та встояти на паралелях
Ніхто не зможе в самоті.
Чи це не сміх? Та це ж байдужість!..
Яка наївна я була...
Не помічає всесвіт дурість,
Тож безнадійна ця скала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2018
автор: Mugen