Ти не кажеш мені що я вже старій,
Я не кажу тобі що обличчя твоє змарніле,
Що на тобі тепер невиразний стрій,
А ти теж мовчиш, що хвороба мене захопила.
Не дивуюсь, що ти повернулась на кола свої,
Що розійшлись і зійшлись наші долі,
Адже нам співали колись солов’ї,
Тебе ж дратує, що я скутий в минулому болі.
Термін часу немов прірва більше десятку років –
Кожний мав своє карколомне життя,
Не хотіла цього ти, я – поготів,
Та Доля зловтішно знову звела нас. Без каяття.
08.03.2018
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2018
автор: Левчишин Віктор