В клубок мотаю ниткою життя,
Він все росте, щоднини стає більший,
З маленького, як я ще був дитя,
До розмірів, коли пишу вже вірші.
В нім нитка різну мала товщину,
Були місця, де тонка нитка рвалась…
Тоді життя стояло на «кону»,
А інколи «з косою» лиш сміялась.
Та я в’язав розірвані нитки,
Мотав клубок і ще кінця не видно.
Було коли я викидав шматки,
Бо там був бруд, який мені огидний.
Тепер з клубка я витчу полотно,
Життя картину напишу на ньому.
Цей задум в мене виник вже давно,
Лише б усе вдалось зробить самому…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781679
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2018
автор: СЕЛЮК