Їх поїзд віз із надвечір’я в ніч без зір,
Колеса без утоми стукали по рейках.
Гойдавсь вагон, неквапливий ловив говір,
Як довго ще війна гримітиме у ранках.
Відвага вогнями блищала у в очах,
Змужнілі лиця обіймала віра права.
Воля до перемоги, той крилатий птах,
В незримості якого сила, честі справа.
І дух непокори, що в грудях гнівом ріс,
Об’єднував собою в міцний кулак серця.
В душах солдатських підіймався славний зріз,
Те братство, що йшло з глибин козацького коша.
12.03.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2018
автор: Валентина Ланевич