Майдан. Слово


                           Поема  віри

                                                                             Трійці  Пресвятій
                                                                             присвячується

1

Душа  ще  хоче
щось
й  в  ночі
пита
та  ніч
крильми  —
до  ночі
відліта

а  там  де  вже  світа
там  радість  живиться
що  Бог  як  свято  —
наперстав
вся  музика  любові  —
проліта!
Немов  —  небо  —
в  устах  —
в  устах!

Політ  і  сонце  і  любов  —
все  —  пронизати!
 Ніщо  не  буде
вже  тримати

впадуть  підпорочок
ряди
а  Бог,  що  Слово  народив
й  Бог-Слово
слово  народив  —
сиплють  зі  світлої
гряди!
                                 політної  гряди!
Й  тим  словом
прийдуть  обійняти…


2

Не  зрить  ще  хто
ще  німо  зойкне  —
ніби  пустота
та  є  Христа
висока  радість  —
                                                       там!

а  ти  за  душу  брата
хотів  там  амфібрахій  насотати!
мертвлять  вас  в  сірості

Не  перестати?
А  перестать!
корінчики  сіренькі  —
виривать!
То  й  буде  —
слово…

 
3

Се  можу
народити  слово
се  —  під  пенати?

теж  —  можна  вам
це  опинати

а  це  я  його
мати

понижче  Євангелія
мені  не  дуже  —  знати

І  поведете  між  колоссям
сонце  любить  —
тож  оголять
це
й  розпинати…

а  от
я  —  його
мати!

Мати.

А  нижче  Євангелія
то
не  у  змозі
знати


4

А  той  достаток
ті  люди  добрі
 хто  булки,  чи  —  кип’яченої  
                                                                               води
й  молитви  —
в  майбуття
до  кожного
хто  —
мама  й  тато…
бо  життя  й  смерть  —
зриваються  у  передранок…
Майданом


Любов  веди
Любов  —  сліди
Його
як  слово  тільки
стріти  б…
І  чого  там?  —
нехай  вже  тут.
Як  —  Стрітень.

Любов  веди  
любов  —  сліди…
сліди  —  ростуть…

Він  може  не  доїв
може  черпнув
                                           чи  оновився  зляку
він  як  собака  —
дививсь  в  очі  твої
і  на  коліна
ти  не  впав
і  не  заплакав…


Ісуса,  що  в  сердечній  глибині,
(Той,  може,  з  недовимовленості  плакав)  —
ти  не  явив
 ти  не  явив  те  слово  як  відзнаку
хоч  він  всім  серцем  —  німо
говорив…


Слово  ляга  —  на  чистоти
                                               порив!!


Вітер  віконницю  б  відкрив  —
серце  б  тобі  відкрив!
Все  тайна,  —  тайна!  —
слово  сягло  б
ікон  гряди!
Любов  веди!..


5

Мати.  А  от  
я  слова  —
мати
а  нижче  Євангелія
то  —
не  у  змозі
знати

І  схід  і  захід  —
хмари
а  нижче  
як  під  канти
то  схід  і  захід
схочуть  
воювати

І  поведете
під  колосся
сонцем  любить
світ  оголяти
 все  оголять  —
і  розпинати…

це  ж  з  серця
слово
а  от
я  —  його
мати


Крильми  від  ночі
в  ніч  і  відлітати
лиш  слово  розпинать
лиш  слово  —
розпинають

а  от
я  —  його
мати!

10  —  11,  12.2016,
роковини  штурму  Майдану,
Київ
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781916
Рубрика: Поема
дата надходження 13.03.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович