Зупини мені і стань на мить.
Такі моменти рідко так бувають.
За небокраєм, як тільки зазорить,
усі слова ущент нам розбивають,
порвуть всі рими пострілом струни,
поспалюють вустами спокій ночі.
Зупинись. І так ніжно пригорни...
І схамени божевілля всі дівочі.
Така любов, насправді, не існує,
такі серця, насправді не горять.
Тільки зоря знов відстані малює
та мрії десь, під сонцем, майорять.
Ще поки я пишу і можу повторять,
ще поки рима над свідомістю панує,
такі серця, насправді, не згорять,
така любов нам вічність подарує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2018
автор: Віталія Абрам'юк (Івасюк)