Зупиніть,я прошу,зупиніть,-
Цю нестерпно - трагічну процесію,
Поруч з ним і мене покладіть,
Я без нього життя заперечую...
Бо ж без нього життя - не життя,
Існування із болями й муками,
І не буде у нім майбуття,
Серце рветься навпіл,а не стукає...
Я для нього готова на все,
Помінятись місцями готова,
Нехай він у цім світі живе,
А мені не життя то без нього...
Зупинити я все ж не змогла,-
Нескінченно-трагічну процесію,
І землі я навік віддала,
Вже спокою я більше незнатиму...
Та все ж треба мені іще жить,
Його донечка зовсім ще крихітка,
Її треба ростити і вчить,
У цім світі вона сиротиночка...
* * * * * * * * * * * * * * * * * *
Непомітно злетіли роки,
Його донечка в вузі навчається,
Душа рветься і серце болить...
Він з портрета мені усміхається...
Я навчилася з болями жить,
Так живу уже 23 роки,
Поруч з ним і дружина лежить,
А зі мною завжди сум глибокий...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782004
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.03.2018
автор: геометрія