Ти знов і знов береш в полон
Сліпуча розкіш форм розквітлих.
Немов поринув я у сон
Де твої чари так помітні.
Ти знов і знов причарувала
Та у палаюче багаття
Зірки кидати буде мало
Та темна ніч хай буде платтям.
Цей світ порине в диво-сон,
Немов у казці, на століття.
Та не розбудить шерех крон,
Стриножить ласку, в казці, віття
Ще, нерозгадана таємність,
Що ти укрила на себе
Ти не даруєш всім взаємність
Та причаровуєш мене.
Себе сховати ти не смієш
Всю розкіш барв дарує світ.
Світ перед образом німіє
Та розтає на душах лід.
Я припаду до рук твоїх
Нехай укриють мене очі.
Цей світ я обняв та затих,
В безумстві теплім серед ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2018
автор: Dema