Не сповідалася Душа,
Була така, мов неумита.
Стріляли, знов із «калаша»,
Не раз ущент була розбита.
Гріхів не мала цілий віз,
Жила по правді і по честі,
Та мала навіть гріх від сліз.
Стоїть Душа на перехресті.
І ніби й Божа. Так, така.
Проте нема у ній причастя.
Хоч і хрестилася рука –
Душа не світиться від щастя.
Так пильнувала завжди тіло,
Була чистенька і охайна,
Та не було Христа у жилах,
У цьому й є Господня тайна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782022
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 13.03.2018
автор: Шостацька Людмила