В голові - рій думок, у душі - відчуттів.
Це все стримую - змайстрував ґрати.
Та якби не було в серці цих почуттів,
я не зміг би переконати
сам себе. Ні у чому. Важкезний тягар
ці знання. Та нести його мушу.
Я один з тих, хто став засновником чвар,
бо не знав до цих пір її душу.
Не сягнув глибини, йшов сліпцем навмання,
на поталу віддаючи фарту
свою віру у те, що твоє - вже твоє,
більш нічого робити не варто.
Тільки очі відкрились, я маю надію,
не пізно. В руках її руки.
Обійму їх душею і серцем зігрію...
Я завершити хочу ці муки.
Ці тортури. Не плач, мила, люба моя.
У сльозах цих немає потреби.
За вікном вже світанок нового дня.
Ми - майбутнє! В це вірити треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2018
автор: Юлія Сніжна