Ще буде буйний черемховий цвіт,
а потім біла пелюсток завія.
І хай мені давно не двадцять літ –
десятків два позбутися зумію.
Не дорікну, що десь без мене жив,
а натякну на те, що може бути.
Бажаю стріти стільки справжніх див
у росний час розмаю м’яти-рути!
Надпити з кухля зрілої весни
зі смаком врун і запахом конвалій,
гайнути в поле з дощиком рясним
і забрести у волошкові далі.
Де за курганом розлилася Рось,
де із землі ростуть гранітні глиби,
здобути те, що досі не збулось
в весняну пору під сузір’ям Риби.
03.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782045
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2018
автор: Галина_Литовченко