Качелі в парку вітерець гойда,
Висять над містом хмари, як гардини…
Нічого справжнього на світі вже нема,
За винятком лиш посмішки дитини!
Всі прагнуть безтурботного життя:
Прогулянки, вечірки, фестивалі.
Грішми вимірюються «щирі» почуття
І оплески рясні в сесійній залі.
Лунає музика з підвального бістрО,
Ніхто і не почує твого крику,
Затопчуть в переході у метро,
Як нехотя загублену гвоздику!
І темрява будинки поглина,
Оманливо виблискують вітрини –
Нічого справжнього на світі вже нема,
За винятком лиш посмішки дитини!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782077
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.03.2018
автор: Протоієрей Роман