Дай нам шанс знінити дні сірі,
Дай нам білет полетіти у вирій.
Ми не варті Твого прощення,
ми не варті навіть зерня.
Місяць обвуглює скроні немиті,
Сонце мурдує серця наші вбиті.
подарувавши нам мить забуття,
нею згубили ми наші життя.
Дні наші тонуть в океані зневіри,
кров нашу п'ють турботи безміри.
Скільки ж потрібно того життя,
щоби відчути щастя чуття?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782097
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2018
автор: Вікторія Грошовик