Більше й більше бур’янів, термітів…
Та у нетрях зла, насильства, бід
Проростають знову люди-квіти,
І стає добрішим трішки світ.
А тому, як йтимеш по стежині
Й дряпатиме те́рня до кісток,
Цвіт умій розгледіти в людині,
І не розтоптати пелюсток.
Буде ще не раз в житті гриміти
І змивати повінню мости,
Але все ж… знайдуться люди-квіти,
Щоб для тебе сонцем розцвісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782132
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2018
автор: Olechka