То не клаптик неба ліг до ніг –
Пролісків синенькі оченята,
Мов святий для лісу оберіг,
Без якого ні весни, ні свята.
Ті дарунки неба для весни
Принесли вівсяночки на крилах,
Співом своїм дивно-голосним
Шлях для неї широко відкрили.
Вже налився-набубнявів клен,
Розродились котиками верби,
Кожен з них пухкенький, мов тюлень,
Та не льоду – сонечка їм треба.
Ще земля не хоче парувать,
Хоч теплу давно вона радіє,
А коли проклюнеться трава,
Трударі вже візьмуться до діла.
22.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782192
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.03.2018
автор: Ганна Верес