Мене вже геть давно тут немає.
Але те чуття, що народжувалося,
Лиш варто було на тебе глянути -
Воно наче реліктове випромінювання.
Розливається у відсутності всього.
Навіть холоду, тиші і пустоти.
Навіть коли не стане тебе.
І твоїх слідів. Воно існуватиме.
Бо для цього чуття не потрібні більш
Ні джерело, ні об'єкт. Звівшися на ноги
На наших кістках, воно просто існує.
Жорстоке, створюючи нові причини.
І ми - наче білі діри, гіпотетично існуємо,
І розширяємо горизонт усіх подій.
Аби примарно дивитися на одну і ту ж
яскраву туманність - Око Господа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782198
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2018
автор: Rumbambar