Ще сніг не розтопився у видолинку,
Холодний пар видихує земля,
Тримає небо на хмаринці-столику
Льодяний смик Мороза-скрипаля.
Ще дереву Весна не зшила одягу,
Не зняли діти шапки й кожухи,
Додому довго ще нестися потягу,
В якому пасажирами – птахи.
А квітка ця – з лицем дрібним, білесеньким,
Пробилась вже з-під ґрунту і снігів
І листячком зеленим молодесеньким
Вітає небо, мешканців лугів.
Землі смілива первородна донечка!
Учитися б у неї нам рости.
Вона недовго бачитиме сонечко,
Та зможе многим настрій піднести!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782214
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.03.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)