Ось уже 10 хвилин поспіль
моїм двором, попід вікнами
сновигає чоловік з гучномовцем.
Наче папуга або платівка,
яку заїло на останній фразі.
Він щодуху виповнює простір
настирливим, відчасти агресивним
оголошенням:
"Продається картопля, цибуля!
Продається картопля, цибуля!
Продається картопля, цибуля!.."
І так до нескінченності.
При чому, крайнє слово "цибуля"
він виголошує
якось по-особливому агресивно,
з надривом, так, нібито саме воно
перепаскудило всю його молодість,
наскрізь просочило своєю гіркотою.
Так, нібито всі сльози,
які він вилив за своє життя,
вичавлені цією цибулею,
належать цибулі.
Так, нібито саме через неї
тепер він стоїть отут,
у цьому довбаному дворі,
і вже довбаних 10 хвилин поспіль
змушує мене і моїх сусідів,
непричетних до його життєвої драми,
повірити в його відчайдушні молитви,
підспівувати його божевільні мантри:
"Продається картопля, цибуля!
Продається картопля, цибуля!
Продається картопля, цибуля!.."
ЦИБУЛЯ!!!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782386
Рубрика:
дата надходження 15.03.2018
автор: Олександр Обрій