А ти не розумій мене. Не треба.
Я віхолою мчуся по дорозі.
Так звісно. В тому є мені потреба
Коли танцюю боса на морозі.
А ти не говори мені нотацій.
Я вже незмінна. Просто непорушна.
Звільнилась від життєвих ситуацій
І стала навіть трішечки бездушна.
Ти не кричи. Тебе я не почую.
Я вже глуха до голосу кохання.
Як не дійду – під небом заночую
Бо хочу жити просто без вагання.
А ти не розумій мене надалі.
Нема потреби більше розуміти.
Я викреслила всі дрібні деталі
Щоб просто трішки в справжності пожити…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко