Люди, як кораблі.
Тонуть все знову і знову.
В срібній, туманній імлі
Губляться, наче раптово.
Часто вітрилом своїм
З курсу збиваються надто.
Потім - вже серед руїн
Їм опинитися варто.
Люди, як кораблі.
В шторм потрапляють безжальний.
Часто торкають землі,
Висновок дуже банальний:
Жити потрібно в воді.
Це для людини - суспільство.
Навіть в найгіршій біді
Треба забуть лицемірство.
І пам'ятать перш за все:
Ви не єдині у морі,
Що течія принесе,
Тільки коли ви прозорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782407
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2018
автор: Таня Барабарщик