усі слова
вимовлені деревами
квітами
веснами
сплелись у мережку
й пришились
до полів твого пальта.
усі спогади пам'яті
снів
доторків душ
суму осіннього
таїна поглядів
створили офіру твого
неустанного
голосу.
усі молитви
крила птахів
звуки підкорених гір
усміх садів
солод вишень
сховались
до тебе в кишеню.
і навіть
коли
ти не бачиш
зірок
на своїм рукаві
тебе
берегтиме
мій дім
із ще ненароджених
мрій
що жили
колись
поміж
нас.
не бійся
мить золотіє
коли
має серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2018
автор: Нова Планета