Не смій боротися із Богом,
Не зумієш ти Його перемогти.
Твоя поразка – не за рогом,
Лиш мертвим зможеш полягти.
В ганебності зазна́єш програшу,
Ховаючись від люду у стиді,
А Бог прославиться од виграшу
І скупається у світовій хвалі.
Коли здуріло ти хрести ламаєш,
Знай – печальне вже майбутнє маєш.
Хорошого собі не жди нічого
Та не врятує демонська підмога.
Війна із Богом – собі риття могили:
Глибокої, сумно́ї і доволі скорої.
І вже ти не побачиш сонячне світило,
Лиш у пітьмі нап'єшся гіркоти́ суворої.
* * *
Отож одумайся, урозумись, благаю,
Не будь ти дурнем і таким немудрим,
Хай Бог тобі в прозрінні помагає,
Щоб більше у житті не був безумним.
Вірю, ти змінишся як Савл у Па́вла:
Із гонителя Христа – у Його хвалителя.
Можливо, навіть, ти підеш у лавру
Києво-Печерську, нашу, славну.
Прийме́ш ти там чернечий по́стриг
І виймеш з себе цвяхи гострі:
Перед Господом гріхи розкриєш,
Щирі сльози каяття пролиєш.
І про́щення відчуєш ти од Бога,
В тобі народиться нова дорога.
Блаженство істинне у ній знайде́ш
І минулим вже ніколи ти не будеш.
[b]ℬℭ[/b]
[i]10.03.2018[/i]
[b]K Λ Е О Δ О Р[/b]
______________________________
Використаний термін:
• Чернечий по́стриг – обряд посвячення людини
в чернецтво (монашество).
[b]Вірш №14[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782543
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 16.03.2018
автор: K Λ Е О Δ О Р