...і наближається,
хмарою суне
завія-депресія
в одязі чорному,
усміх в устах.
і обвиває змією у мрії,
шию стискає все дуще
і душить -
кров виступає аж
з вух і очей!
тягне в безвихідь...
в роззявлений зів свій
заштовхує місяць
роздвоєним жалом
тонким язиком.
і розуміння спадає,
зростає безглуздість,
мізерність,
сумніви, скепсис
в діях і вчинках
у благочинності
в цьому гливкому
болоті лайнистому,
тишею зветься що
у бездуховності.
...але жадана
завія змією
(поступ моделі
хода від стегна)
до тебе наблизилась,
сіла навпроти
і прошипіла
- ...ти кликав.
і ось я прийшла... -
мертвий свій погляд,
пустий, олив"яний
утупиш у чарку,
по вінця наповнену
болем буття -
ковтком одним вип"єш,
куснеш огірка.
і лунами лине
хрумкіт у всесвіт,
наче той "help!".
згадаєш про дур
у осліплого люду.
терор і репресії
в лютій зненависті,
в завидках прикрих
від кривд
і взаємних образ
від зруйнованих душ,
від осіб знівельованих
хворої нації
в тиші байдужості,
де остаточно вбиваються душі
під чарку
і хрумкіт
лункий
огірка...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782557
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2018
автор: Ем Скитаній