Є на ній міста та села,
Ріки є, моря, озера.
Є степів, низин простори,
Океани є і гори:
І Карпати, і Тибет,
Та нема мене й тебе.
(Карта)
Роги в них плескато-гострі,
Шерстка темно-бура.
Півтора-два метри в рості
І міцна статура.
Ходять, бігають, пірнають
Вглиб водойми, друже.
Рогами гілки схиляють,
Листя люблять дуже.
Зір і слух гостренькі мають.
Милі, довгоносі.
Прудко від вовків втікають.
Звуть їх люди … (лосі).
Коли повнить дощ калюжі,
Всі його чекають дуже.
Воно жовте та гаряче.
Наче м’яч, але не скаче.
(Сонце)
Він літає по полях,
Не жучок це і не птах.
Ростом – десь отак з мізинця.
Лапки є, чотири крильця.
Схожий часом він на квітку.
Що це за комаха, дітки?
(Метелик)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)