Вже осипається цвіт вишень
Квітучим снігом у траву.
До тебе смерть підкралась ближче,
Відколи ти пізнав війну.
Вона чатує зовсім поряд,
Чекає промаху. Не спи!
Ця смерть, мабуть, психічнохвора –
Вбиває кращих лиш… Як ти…
А смерть з війною подружились,
Удвох змовляються тепер
І докладуть значної сили,
Щоб ти помер…
А я молитимусь за тебе!
А я у Бога попрошу,
Щоб Він тебе укутав небом –
Від куль і від дощу!..
І осипається цвіт пишний
Квітучим снігом у траву…
Вродити влітку мають вишні!
Не осипайтеся, прошу!
23.04.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782695
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.03.2018
автор: Спасиба Світлана