Знову одна ,мов вигнанка із раю.
Душа моя пуста, пече від шрамів.
Я серце по частиночках збираю.
Кохання нашого розбивсь орнамент.
Думки мої кричать, злякали тишу.
Не сплю і дощ втішає вітражами.
Кава з вершками більш мене не тішить.
Те що було- назву я міражами.
А ніч чудова, мліє від озону.
В небі мозаїка з зірок палає.
Доп'ю твій келих ніжного Бурбону.
Хай твоя доля щастям лиш сіяє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782758
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2018
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)