Кохання затьмарює розум,
де жалить твої почуття,
неначе веде до психозу,
і в серці нові сприйняття.
Коли шаленіє бажання,
від дотиків, в струнах душі,
нестерпне у серці кохання
і ти, в єфорії дощів.
Де врода затьмарює розум,
руйнує на шмаття життя!
І все ти сприймаєш, як дозу,
яка не дає вороття...
Кохання вразливе - безжальне,
де щастя, і біль - каяття...
Де є заборона - вагання,
буденного безпам'яття!
Затьмарює розум - безсилля,
палає потужний вулкан!
Від вроди постійно з похмілля,
затягує, мов у капкан...
Закрилися очі, на дійсність!
Де вибір відбувся блудний...
Байдужість охоплює вірність -
СВІДОМІСТЬ ВЗЯЛА ВИХІДНИЙ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2018
автор: Lumen74