Прокльони сипле з високості,
Чи то з поносу чи з страху.
Плюється пархою від злості,
Нещасний… падав в кропиву.
На писку п’яниться рум’янець,
Баньки… як вилізли з орбіт.
Народу «бож.го» посланець,
Бє… навідмаш… і навідліт.
Слова злітають Зевса громом,
В повітря гасить стусани.
Упився пад.о знову ромом,
Чи може лопнули штани.
Чо’ верещиш так недорізок,
Моя Вкраїна… не манеж.
Жадоби Вальц.ана огризок,
Язика п.д.о проковтнеш.
Під носом тряпочку махають,
Ховають в тінь договорняк.
Ск.ти за дурнів нас тримають,
Пора… у стійло зарізяк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2018
автор: Миколай Волиняк