У золото осінь фарбує волосся,
І сяйво медове в мені розлилося...
Це сяйво обпалює тіло щоночі...
Мій опік солодкий! Я тебе хочу!
Розпатлана осінь розсипала листя.
Мій світ кардинально з тобою змінився:
Таким непричесаним стало життя!
І принципи всі геть пішли в небуття!..
Розхристана осінь скидає одежу...
Ти ж знаєш: тобі я одному належу.
Пожовкло, засохло все листя минуле,
Відколи себе я твоєю відчула!..
Скуйовджена осінь з оголеним тілом...
Страхи і турботи у вирій злетіли,
Лишились удвох наодинці з тобою -
Ми хворі осінньою цею любов'ю!
Стривожена осінь боїться за мене:
Чи зможу ще бачити листя зелене
Опісля сліпучого золота ночі?
Ця осінь Така, що й весни не захочу!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2018
автор: Спасиба Світлана