У ялини крила-віти
Зелені-зелені,
Та не може все ж злетіти
Вона в синє небо.
Простягає своє гілля,
Мов крилонька вгору
І струнка-струнка смерічка,
Не злетить ніколи.
Може хоче полетіти
Високо під хмаи,
Наче буйний сильний вітер
Верба кучерява?
Не піднімуться дерева
До неба угору,
На землі їм жити треба.
Пити з річки воду
Буде собі вербиченька,
А смерека в горах,
А у лісі ялинонька,
Така їхня доля.
Крила у птахів для того,
Щоб здійматись в небо,
З висоти свого польоту
Дивитись на землю.
І красою чудовою
Її милуватись,
Налітавшись, потім знову
До неї вертатись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782886
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.03.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський