Зима загралась. Знову сипле сніг,
Хоч березень два тижні календарить.
Фіалкобарвний крокус занеміг,
Набрав у груди холоду і марить.
І у видінні бачиться йому
Дід в шубі й шапці і з лицем бандита,
Із торби сипле він мороз і тьму.
Так лячно квітці, аж мокріє свита.
Та міць вона збирає у кулак,
Кричить:
- Йди, діду! Час твій в прірву канув!
Ховає той обличчя, мов слимак.
Пускає промінь сонце із туману.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)