Схиляється, схиляється
Все нижче голова -
В задумі довгій, непоборній.
А тут така м’яка трава, полудня тиша.
Вночі проваллям чорним
Обернеться блакитний круг,
І зорі заколише
Повільна глибина.
Не пий проміння з рук -
Цим серця не натішиш,
Дивись - іде Вона.
Розпечені потоком мідні руди,
Схилилось сонце
На пізній водопій до темних зіль.
Розправ з утоми груди
І камінь відвали.
Іде твоя сестра, Рахіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782931
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.03.2018
автор: Надія Медведовська