Петро в РАЦСі аж хитався,
(Бо не їв нічого зрання),
Ледве уже дочекався,
Щоб іти до ресторану.
Перед входом там навіщось
Постелили рушника,
Тамада щось говорила,
Щоб була в руці рука…
І що він і його Нінка –
Стали чоловік і жінка,
Ділити будуть щастя й біди…
А зараз можна вже обідать.
За рушник той зачепився,
Коли кинувсь до дверей
І на землю покотився
На виду у всіх людей.
-Це я, люди, не з добра
Полетів, аж загуло,
Бо здоров’я вже не те,
Що у парубка було!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783099
Рубрика: Гумореска
дата надходження 19.03.2018
автор: Катерина Собова