Україно, мати люба... соромно й огидно,
Рептилоїди у хаті і світла не видно.
На підмостках крокодили кубло своє звили,
Все забрали, захопили і честь осквернили.
Схеми злодії створили, з маєтків Єдеми,
Пєтушками обставились гнилії нікчеми.
Скільки можна ще терпіти, зведуть пройдисвіти,
В підзеллі досить тліти... діти Божі діти.
Ще ж не вмерла наша слава, доленько кривава,
Боже Світлий, Боже рідний, дай нам Святослава.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2018
автор: Миколай Волиняк