Ти зачекай незвідна даль,
Як вічнсть не спішить ніколи.
Я тут ще в маках не цвіла
І яблуком у осені не спіла.
Ти не сліпи мене межа
Небесна цитадель простора.
Я тут ще зовсім не жила
Лиш в коси весни заплітала.
Ти відігрій весь водограй,
Що у примерзлім сонці.
Яка краса,земля це рай!
Коли віджив від пекла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783253
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.03.2018
автор: Плискас Нина