Вокзал... І поїзди в серпанку сніговому,
везуть у даль тепло близького серця.
Коли лиш пил і метушня довкола,
без теплоти обіймів, як мені зігріться...
Торкнутись, носом, до шовкової щетини,
закрити очі і відчути серця стук.
І не шукати ні мораль, вину, а ні причину,
а лиш тепло твоїх надійних рук.
Легенькі доторки до шкіри,
замерзлих щік і губ, в помаді FFleur.
- Тебе кохаю...
- І я Тебе мій милий...
Від поцілунку так туманить зір.
І не сташний, вже ніби, холод,
я знаю де могла б зігрітись.
Але, поки що, є вокзал і поїзд
везе у даль... чи зможемо зустрітись?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783083
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783301
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 20.03.2018
автор: М.С.