Iде моя вiра розхитана,
Несе Книгу книг недочитану,
Бреде моя вiра, хитається,
Усе їй гикаєтья, кається.
Повзе моя вiра над прiрвою
У вицвiлих шатах обiрваних,
Тремтить моя вiра, зривається,
За совiсть хапається, кається.
Лежить моя вiра, конаючи,
Нi броду, нi ходу не знаючи
Вже серце їй не озивається,
Душа десь у вiдчаї кається.
Летить моя вiра у помислах,
У задумах, замислах й домислах,
Об стiни прозорi вдаряється...
I там, з року в вiк залишається.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783328
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2018
автор: Ніколя Петрович